Цього дня усі – дорослі і діти – стають трішки іншими. Оберемки квітів, усміхнені обличчя і сльози на очах, щирі напутні слова та вітання – все це свято останнього дзвоника. У передостанні дні весни у Монастирецькій СЗШ І-ІІІ ст., як і повсюди в навчальних закладах України, пролунав останній дзвоник. Для одинадцятикласників він пролунав прощальною мелодією. Для них уже розпочалася справжня гаряча пора – спочатку – зовнішнє незалежне оцінювання, а потім, вже як для абітурієнтів – вступ до вибраних вузів.

Щирі слова побажань лунали цього дня на адресу винуватців свята і від вчителів, учнів ,гостей та їх батьків. Щирими словами, красивими хореографічними композиціями привітали випускників учні молодших класів. Були цього дня і нагороди – подяки та грамоти кращим із кращих.
І ось хвилююча мить… Звучить останній дзвінок. Радість та смуток переповнюють серця випускників. Навчання у школі закінчилося. Попереду – незвіданий шлях дорослого і серйозного світу.
У добру путь і щасливу днину, дорогі випускники! 
Чудових вам канікул, школярі!

День Матері… Свято всеохоплюючої радості. При згадці про нього всміхається кожна людина, мала чи велика, кожен, хто був дитиною і мав матір. Місяць травень – найкращий у році. Повнота цвітіння і надій, бадьорість воскреслої з зимового сну природи… Радість Матерів, що їх заслужено вшановують. Радість усіх, хто приходить вітати, обдаровуючи матір у цей день. Бо кожен знає, що робить справу добру, праведну, яскраву.
Цього світлого, по-літньому сонячного травневого дня, в стінах Монастирецької СЗШ І-ІІІ ступенів зібралось потрійне покоління, аби вшанувати своїх найдорожчих і найрідніших – Матусь.
— Дорогі наші хранительки роду. Ми, діти, перед батьками в одвічному боргу. Прийміть сьогодні сповідь від своїх дітей, — підкреслила у своєму зверненні до гостей директор школи Оксана Федицька. – Щирі вітання, найкращі побажання, подяку за дар життя та пробачте нам наші провини, бо ми перед Вами, неньки, у вічному боргу!
Діти, під керівництвом педагога-організатора Марією Васьків у піснях, віршиках та сценічних номерах виливали свою любов та повагу до бабусь та матусь. Їхні щічки сяяли усмішками, а уста промовляли найтепліші, найрадісніші побажання своїм рідним. Адже всьому початок – мати. Вона – берегиня роду людського. Життєве покликання наших мам – особливе. Мама – це душа сім’ї, берегиня домашнього устрою, добра і тепла, затишку.
За все, що маю, дякую тобі.
За все, що маю, буду мати –
Нехай світанок цим весняним святом
Над цілим світом зоряно цвіте.
Хай сяє сонце в серці слово «мати» —
Таке незгасне, вічне і святе.
Надіємось, що це свято трійного покоління об’єднало усіх у найважливішій справі – вихованні нового покоління, у сподіванні радісного завтра.